Вступ: Від енергетичного коридору до зони конфлікту

З початку прямого військового конфлікту між американо-ізраїльським альянсом та Іраном наприкінці лютого 2026 року Близький Схід охопив хаос. Ормузька протока, світ'найважливіший нафтовий вузький пункт, став передовою. Експортний ландшафт сталевих труб—критично важливо для енергетики та будівництва—було фундаментально переформовано.

1. Ринок Ірану: крах місцевої пропозиції проти попиту на реконструкцію

Іран, колись сталеливарний гігант на Близькому Сході, зараз бореться зі серйозною втратою потужностей.

Пошкодження під час війни: ключові об'єкти, такі як сталеливарний завод «Мобаракех» в Ісфахані, зазнали значних пошкоджень від авіаударів, що призвело до порушення виробництва безшовних труб і плоского прокату. Атаки на електромережі та автозаправні станції паралізували виробництво прямого вугілля, що призвело до зниження експлуатаційних показників приблизно до 60%.

Потреби у відбудові: Післявоєнний етап відбудови створив ненаситний попит на довгомірну сталеву продукцію (арматуру, двотаврові балки). Внутрішній попит щорічно зростав на 40%, що значно перевищує місцеві пошкоджені потужності.

Китайська альтернатива: Санкції та війна зробили іранське виробництво високоякісних безшовних труб нестабільним. Як наслідок, Китай став основним заповнювачем цієї прогалини. У той час як прямий експорт до Ірану впав на 83,9% у березні-квітні через логістичні проблеми, експорт до Кувейту зріс на 130%, причому значна його частина була призначена для іранських проектів.

2. Регіональний огляд: ефект «блокади» Ормузького протоки

Перебої в морському сполученні через Ормузьку протоку є ключовою змінною, що впливає на експорт.

Різке падіння прямого експорту: Згідно з митними даними, експорт безшовних труб з Китаю до семи країн Перської затоки (за винятком Оману) у березні-квітні 2026 року скоротився на 72,2% у річному обчисленні, що склало втрату 231 400 тонн.

Зміна торговельних центрів: ОАЕ, які раніше були провідним центром реекспорту (Джебель-Алі), зазнали падіння імпорту китайських безшовних труб на 91,48% у березні. Відтоді торгівля переорієнтувалася на порти Оману (порт Салала) та Саудівської Аравії на Червоному морі, щоб уникнути мінних полів.

Зростання витрат: Страхові премії від військових ризиків різко зросли, а судна змінюють маршрути через мис Доброї Надії. Незважаючи на зростання цін FOB до 636 доларів США за тонну через обмежені пропозиції, покупці з Близького Сходу продовжують активно забезпечувати матеріали для термінових енергетичних проектів.

3. Нова географія експорту: переможці та переможені

Зростання кількості експортерів-«проксі»:

Кувейт став новим ринком. На початку 2026 року він став найбільшим пунктом призначення для китайських безшовних труб на Близькому Сході, займаючи 24,15% ринку.

Туреччина та Єгипет виступають у ролі критично важливих сухопутних мостів для товарів, призначених для Європи та Леванту, минаючи морські вузькі пункти.

Енергетична інфраструктура як рушійна сила: ОАЕ активно будують Стратегічний трубопровід 2 (Абу-Дабі-Фуджайра) в обхід Ормуза, який, як очікується, буде введений в експлуатацію до 2027 року. Це є основним рушійним фактором для закупівлі трубопроводів великого діаметра (LSAW).

4. Майбутні сценарії

Станом на травень-червень 2026 року регіон перебуває в нестабільному стані «припинення вогню, але не миру». Ось три сценарії експорту сталевих труб:

Сценарій А: Статус-кво (найімовірніший)

Стан: Спорадичні сутички, протока частково закрита.

Вплив: Високі витрати на перевезення залишаються високими. Замовлення перемістяться до Оману, Кувейту та Саудівської Аравії. Китайські експортери отримають вигоду від реструктуризації ланцюга поставок.

Сценарій B: Деескалація та відновлення роботи (оптимістичний)

Умова: Угода досягнута (можливо, липень 2026 року), протока знову відкрита.

Вплив: Масштабний ефект «хлиста». Попит на реконструкцію Ірану плюс мегапроекти Саудівської Аравії/ОАЕ спричинять різке відновлення експорту китайських труб.

Сценарій C: Повна ескалація (песимістичний)

Стан: Тотальна регіональна війна, Ормузька протока повністю закрита.

Вплив: 80% частки ринку прямих перевезень може бути втрачено. Щомісячний експорт до країн Перської затоки може скоротитися на 400 000 тонн, що призведе до повної залежності від залізничних (CAGR) або сухопутних маршрутів.

Висновок

Для китайських експортерів сталевих труб Близький Схід залишається регіоном високого ризику та високої прибутковості. Нагальним викликом є ​​логістика; середньостроковою можливістю є реконструкція. Хоча маршрут може змінитися, попит на мільйони тонн сталевих труб для відновлення Ірану та підтримки енергетичної безпеки Перської затоки залишається непохитною реальністю.